«Цей день в історії»



5 травня 1900 року в селі Завалля (нині Снятинського району Івано-Франківської області) створили перше молодіжне спортивно-пожежне товариство під назвою «Січ», яке згодом стало осередком для військового вишколу та розбудови військових формацій українців, що боролися за створення Української держави.

Ідея створення спортивно-протипожежних товариств «Січ» належала адвокату Кирилові Трильовському, який на той час студіював право в Чернівецькому та Львівському університетах. Водночас він займався політичною та громадською діяльністю. «Наша робота, як українських радикалів, ішла в 90-х роках у напрямі національного і клясового освідомлення наших селянських мас і визволення їх зпідо впливів дуже консервативного греко-католицького духовенства. Воно прямо гальмувало розвій могучих сил, які в тих масах дрімали!», – згадував він у своїх спогадах.

«Січ» являла собою поєднання січових традицій запорізького козацтва з традиціями галицьких театралізованих грищ і бандерій (почесні кінні варти) та чеських «Соколів». Протипожежний напрям мав практичне значення для захисту від вогню селянських господарств. А спортивні вправи здобували популярність серед селянської молоді, зміцнюючи її здоров’я, привчали до дисципліни й організованості. Водночас «Січі» ставали культурно-просвітницькими осередками, серед їхніх членів і членкинь поширювалася національна та політична свідомість, щоправда, під окремими від решти, радикальними гаслами.



На початку ХХ століття осередки «Січі» поширились по всьому терені Галичини та Буковини, Закарпатті та в середовищі української еміграції в США, Канаді, Німеччині, Австрії, Чехословаччині. Перед Першою світовою війною на їх основі почали виникати організації для військового вишколу молоді – «Січові Стрільці». Уже 1913 року кількість «Січей» становила близько 900, вони нараховували приблизно 80 тисяч учасників.

На початку Першої світової війни, у 1914 році, на базі «Січей» постала українська військова формація у складі австро-угорської армії – Легіон Українських січових стрільців. Вони відіграли помітну роль у подіях Української революції 1917–1921 років, зокрема стали головною військовою силою під час творення Західноукраїнської Народної Республіки та відновлення Української Народної Республіки під час антигетьманського повстання Директорії.


Матеріали підготовано викладачем циклової комісії соціальних дисциплін Л.А.Лога за матеріалами сайтів armyinform.com.ua, spas.net.ua.